Смерть родича нерідко призводить не лише до горя, а й до судового спору: одні спадкоємці не встигають вчасно звернутися до нотаріуса, інші сумніваються у дійсності заповіту, треті не можуть домовитися про частки в майні. Спадкові спори — категорія справ у межах цивільного права, яка охоплює поновлення строку для прийняття спадщини, оскарження заповіту, усунення від права на спадкування, встановлення фактів, пов’язаних зі спадкуванням, розподіл часток і витребування спадкового майна від третіх осіб. Результат таких справ залежить передусім від доказів, які вдасться зібрати кожній стороні.
Поновлення строку для прийняття спадщини через суд і що суд визнає поважною причиною
Спадщину приймають протягом шести місяців з дня її відкриття — заявою нотаріусу чи фактичним вступом у володіння майном. Якщо строк пропущено, є два шляхи: письмова згода всіх спадкоємців, які вже прийняли спадщину, з поданням заяви нотаріусу, або позов до суду про визначення додаткового строку за наявності поважної причини (ст. 1272 ЦКУ). Переліку поважних причин закон не містить — суд оцінює обставини окремо; на практиці до них відносять тяжку хворобу, тривале перебування за кордоном чи на території бойових дій, військову службу, необізнаність про смерть спадкодавця або про належне йому майно. Брак часу поважною причиною зазвичай не визнається.
Оскарження заповіту: підстави і хто має право звернутися
Заповіт можна оскаржити, якщо порушено вимоги до його форми чи посвідчення або якщо суд встановить, що волевиявлення заповідача не було вільним — через тяжку хворобу, вплив інших осіб чи стан, який позбавляв людину змоги усвідомлювати значення своїх дій (ст. 1257 ЦКУ). Сама незгода з розподілом майна підставою для недійсності не є. Звернутися можуть спадкоємці за законом, чиї права порушує оспорюваний заповіт. У таких справах часто призначають посмертну психіатричну експертизу, допитують свідків і досліджують медичну документацію спадкодавця за період складення заповіту.
Усунення від права на спадкування (ст. 1224 ЦКУ)
Стаття 1224 ЦКУ містить вичерпний перелік підстав для усунення спадкоємця: умисне позбавлення життя спадкодавця чи іншого спадкоємця або замах на нього, умисне перешкоджання спадкодавцю скласти заповіт, внести до нього зміни чи скасувати його, а також позбавлення батьківських прав щодо спадкодавця-дитини та ухилення від обов’язку його утримувати. Факт злочину підтверджує вирок суду; інші підстави встановлюють в окремому провадженні. Підстава діє як при спадкуванні за законом, так і за заповітом.
Встановлення факту родинних відносин або проживання однією сім’єю для спадкування
Родинний зв’язок зі спадкодавцем спадкоємець підтверджує документально — свідоцтвами про народження, шлюб, зміну імені. Якщо документів немає або вони суперечать одне одному, факт родинних відносин установлює суд в окремому провадженні, яке ЦПК України передбачає для справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Так само в судовому порядку підтверджують факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу — коли претендує чоловік або дружина без зареєстрованого шлюбу, або особа, яка фактично проживала зі спадкодавцем і прийняла спадщину без звернення до нотаріуса. Детальніше — у матеріалі про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Спори між спадкоємцями щодо часток і складу спадщини
Спадкоємці однієї черги успадковують у рівних частках, якщо спадкодавець не розподілив майно інакше у заповіті (ст. 1267 ЦКУ). Спір виникає, коли частки визначено нечітко, частину майна не згадано в заповіті або спадкоємці не погоджуються, що саме входить до складу спадщини. Такі спори вирішує суд за позовом одного зі спадкоємців — про визначення часток, поділ майна в натурі або визнання права на конкретний об’єкт; якщо майно неподільне чи спірне за складом, суд може призначити експертну оцінку.
Витребування спадкового майна від третіх осіб
Трапляється, що частину спадкового майна ще до відкриття спадщини чи одразу після нього переоформлюють на родичів або третіх осіб, або майном заволодівають без правових підстав. Власник, до кола яких входять і спадкоємці, вправі витребувати таке майно від особи, яка заволоділа ним незаконно (ст. 387 ЦКУ). У такій справі потрібно довести своє право на майно і факт незаконного володіння відповідача; паралельно може знадобитися оскаржити правочин, на підставі якого майно вибуло.
Оскарження дій нотаріуса у спадковій справі
Нотаріус може відмовити у вчиненні нотаріальної дії — видачі свідоцтва про право на спадщину, посвідченні заяви про прийняття спадщини — або порушити процедуру: неправильно визначити коло спадкоємців, пропустити строк, витребувати документи, які закон не вимагає. Постанову про відмову можна оскаржити в суді; такий спір не підміняє собою спір про право між спадкоємцями — для нього потрібен окремий позов. Про порядок і підстави оскарження ми розповідаємо в матеріалі про оскарження нотаріальних дій.
Що варто врахувати
- Письмова згода інших спадкоємців у нотаріуса можлива, лише якщо всі вони вже прийняли спадщину, — якщо хоча б один пропустив строк, лишається один шлях: суд.
- Посмертну експертизу призначають на підставі наявної медичної документації — чим раніше зібрати виписки з лікарень, тим вища ймовірність обґрунтованого висновку.
- Факт родинних відносин чи спільного проживання варто підтверджувати заздалегідь: свідки з часом забувають обставини.
- Оскарження дій нотаріуса має свій процесуальний строк — зволікання з позовом ризикує позбавити спадкоємця можливості його захистити.
Як ми допомагаємо
Адвокати бюро супроводжують спадкові спори від аналізу ситуації до представництва в суді та виконання рішення. Ми допомагаємо зібрати докази поважності причини пропуску строку, підготувати позов про оскарження заповіту чи усунення від спадкування, домовитися з нотаріусом або оскаржити його дії в суді. За потреби супроводжуємо клієнтів, які перебувають за кордоном. Вартість і строки залежать від кількості спадкоємців, наявності спору про склад майна та потреби в експертизах.