Виселення та вселення у житло

Виселення — це позбавлення особи права користуватися житловим приміщенням, зазвичай через суд і за вимогою власника або іншої особи, яка має законне право на нерухомість. Ситуація виникає, коли в квартирі продовжує проживати колишній член сім’ї власника, особа, яка зайняла приміщення без правових підстав, або мешканець, чиє право користування припинилося. Є й зворотна ситуація — вселення: особа має право користуватися житлом, але власник чи інші мешканці перешкоджають їй у цьому. Обидві категорії справ вирішує суд, і результат залежить від того, кому належить житло, на якій підставі там проживає відповідач і чи є в приміщенні неповнолітні діти.

Підстави для виселення: припинення права користування, самовільне зайняття, вимога власника

Позов про виселення власник або законний користувач житла подає тоді, коли підстава для проживання іншої особи в приміщенні відпала або була відсутня від початку.

• Припинення права користування. Особа раніше мала право проживати в житлі — наприклад, як член сім’ї власника, — але це право припинилося: розірвано шлюб, минув строк, відпали обставини, з якими закон пов’язував право користування.
• Самовільне зайняття. Особа оселилася в приміщенні без згоди власника, без договору чи іншої правової підстави.
• Вимога власника. Власник вправі вимагати звільнення житла від особи, яка проживає в ньому без належної підстави.

У всіх трьох випадках власник захищає право на підставі статті 391 Цивільного кодексу України — вона дозволяє вимагати усунення перешкод у здійсненні права власності, не поєднаних із позбавленням володіння майном.

Виселення колишнього члена сім’ї власника

Найпоширеніша ситуація — виселення колишнього чоловіка чи дружини або іншого родича після припинення сімейних стосунків із власником житла. Стаття 405 Цивільного кодексу України визначає, що член сім’ї власника має право користуватися його житлом нарівні з власником, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Це право похідне від сімейних відносин і зазвичай припиняється разом із ними — наприклад, після розірвання шлюбу, якщо квартира є особистою власністю одного з подружжя. Суд перевіряє, кому належить право власності та чи є домовленість про збереження права користування.

Чи можна виселити без надання іншого житла

Порядок залежить від того, до якого фонду належить житло. Приватне житло регулюється насамперед Цивільним кодексом України: якщо особа не власник і її право користування припинилося, виселення зазвичай відбувається без надання іншого приміщення. Житловий кодекс УРСР, що й досі частково діє щодо державного та комунального фонду, передбачає й випадки, коли виселення можливе лише з наданням іншого приміщення. Тому перш ніж подавати позов, важливо встановити статус житла та підставу проживання відповідача.

Діти у справах про виселення: чому це ускладнює позицію позивача

Якщо в житлі зареєстрована чи фактично проживає неповнолітня дитина, суд додатково перевіряє, чи не порушує виселення її права. Дитина не є стороною відносин, з якими пов’язане право користування житлом дорослих, тому припинення такого права в одного з батьків не означає автоматично, що дитину можна виселити без урахування її інтересів. Суди зважають, чи залишається в дитини інше місце проживання. Це не робить позов неможливим, але варто заздалегідь підготувати докази того, що права дитини не порушуються.

Вселення: коли особа має право користуватися житлом, але їй перешкоджають

Зворотна ситуація — особа має законне право користуватися житлом: є співвласником, членом сім’ї власника чи наймачем за договором, — однак власник або інші мешканці не пускають її в приміщення чи змінили замки. У такому разі вона вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення — також на підставі статті 391 Цивільного кодексу України. Потрібно довести право користування і факт перешкоджання. Рішення суду зобов’язує відповідача не чинити перешкод.

Зняття з реєстрації місця проживання через суд

Реєстрація місця проживання регулюється Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» і сама по собі не є підставою для проживання чи права власності — вона лише фіксує місце обліку особи. Зняття з реєстрації після виселення часто потрібне окремо: рішення про виселення не завжди тягне зняття з обліку. Тому в позові варто одразу заявляти й вимогу про зняття відповідача з реєстрації — це знімає потребу звертатися до суду повторно.

Виконання рішення про виселення

Рішення суду про виселення підлягає виконанню державною виконавчою службою або приватним виконавцем, якщо особа не звільняє житло добровільно. Примусове виселення відбувається за встановленою процедурою — з повідомленням боржника та складанням акта; майно, що залишилося в приміщенні, описують і передають на зберігання. Добровільне звільнення після набрання рішенням законної сили зазвичай відбувається швидше й з меншими витратами для обох сторін.

Що варто врахувати

• Самостійна зміна замків без рішення суду може бути визнана самоправством — навіть власник виселяє інших мешканців через суд, а не силоміць.
• Реєстрація місця проживання не є доказом права власності чи користування, але впливає на справу як непрямий доказ фактичного проживання.
• Реєстрація неповнолітньої дитини за адресою житла суттєво впливає на перебіг справи — цей факт варто з’ясувати до звернення до суду.
• Вимогу про зняття з реєстрації варто заявляти разом із вимогою про виселення, а не окремим позовом.

Як ми допомагаємо

Адвокати бюро аналізують правовий статус житла, підставу проживання відповідача та супутні обставини — зокрема дітей у приміщенні, — і готують позов про виселення чи вселення, включно з вимогою про зняття з реєстрації. Ми супроводжуємо справу в суді та за потреби — на етапі примусового виконання рішення. Строки і вартість залежать від того, оспорює відповідач позов і чи є в справі неповнолітні діти.

Виселення та вселення — частина цивільного права і межують з іншими житловими спорами, а також зі спорами про визнання права власності на житло.