Коли підприємство не може розрахуватися з кредиторами, а наявних активів не вистачає для покриття боргів, ситуація підпадає під дію Кодексу України з процедур банкрутства. Це судова процедура: відновлення платоспроможності боржника або впорядкований розподіл його майна між кредиторами, якщо відновити діяльність неможливо. Ініціювати справу може як саме підприємство-боржник, так і кредитор із непогашеними вимогами. Для власників компанії банкрутство — це ще й особистий ризик: за певних умов закон дозволяє покласти відповідальність за борги компанії на конкретних людей.
Хто може ініціювати справу про банкрутство — боржник і кредитор
Заяву про відкриття провадження може подати сам боржник: керівник юридичної особи зобов’язаний звернутися до суду, якщо підприємству загрожує неплатоспроможність або вона вже настала. Це обов’язок, а не право, і його невиконання згодом може стати одним із факторів для субсидіарної відповідальності. Ініціювати справу може й кредитор, якщо його вимоги безспірні: підтверджені та не задоволені попри настання строку виконання. Заява подається до господарського суду за місцезнаходженням боржника.
Стадії справи: розпорядження майном, санація, ліквідація, мирова угода
Розпорядження майном — перша стадія: суд призначає розпорядника майна, який аналізує стан боржника й контролює його значні правочини, а керівництво здебільшого продовжує працювати. Санація — відновлення платоспроможності за планом через продовження діяльності, реструктуризацію боргів чи залучення інвестора. Ліквідація настає, якщо це неможливо: боржника визнають банкрутом, призначають ліквідатора, а майно продають для розрахунків із кредиторами. Мирова угода можлива на будь-якій стадії — домовленість про порядок і строки погашення боргу.
Арбітражний керуючий і його роль
Справу супроводжує арбітражний керуючий — особа, призначена судом, яка залежно від стадії виконує функції розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора. Він діє під контролем суду: аналізує фінансовий стан і причини неплатоспроможності, веде реєстр вимог кредиторів, скликає збори та комітет кредиторів, а також може звертатися до суду із заявами про визнання недійсними правочинів боржника і про субсидіарну відповідальність контролюючих осіб.
Вимоги кредиторів: строк заявлення і черговість задоволення
Кредитори мають заявити свої вимоги у строк, встановлений законодавством, з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття справи, — з підтвердними документами (договором, актами, рішенням суду про стягнення боргу). Пропуск строку ускладнює становище кредитора: вимога враховується вже після вимог тих, хто заявив їх вчасно. Якщо майна не вистачає на всіх, закон встановлює таку черговість:
- заборгованість із заробітної плати, аліменти, відшкодування шкоди, заподіяної життю чи здоров’ю;
- вимоги перед бюджетом за податками і зборами;
- вимоги інших, незабезпечених кредиторів;
- вимоги засновників (учасників) боржника — в останню чергу.
Оскарження правочинів боржника, вчинених напередодні банкрутства
Нерідко до відкриття провадження власники чи керівництво боржника встигають вивести активи: продати майно за заниженою ціною, безоплатно передати його пов’язаним особам або розрахуватися з одним кредитором в обхід інших. Кодекс дозволяє арбітражному керуючому або кредитору звернутися до суду із заявою про визнання таких правочинів недійсними, а майно чи його вартість — повернути до ліквідаційної маси.
Субсидіарна відповідальність керівника і засновників — ключовий ризик для власників бізнесу
Юридична особа відповідає за зобов’язаннями власним майном, і зазвичай засновники та керівник особисто по боргах не відповідають. Проте Кодекс передбачає виняток: якщо неплатоспроможність настала внаслідок дій чи бездіяльності осіб, які мали право давати обов’язкові для боржника вказівки або визначати його діяльність, — керівника, засновників, учасників, — а майна юридичної особи не вистачає, суд може покласти на таких осіб субсидіарну відповідальність за незадоволену частину вимог; враховується, зокрема, чи звернувся керівник із заявою про банкрутство вчасно. Після ліквідації юридична особа припиняє існування, і стягнути щось із неї вже неможливо — тому субсидіарна відповідальність нерідко залишається єдиним способом для кредиторів, а для власників бізнесу — підставою заздалегідь зважувати ризики рішень.
Захист інтересів кредитора у справі
Кредитор, чиї вимоги включені до реєстру, отримує право голосу на зборах і в комітеті кредиторів — вага голосу пропорційна розміру вимог. Через комітет кредитори впливають на ключові рішення: погодження плану санації, звернення до суду з клопотанням про ліквідацію, продаж майна боржника. Кредитор із вимогами, забезпеченими заставою чи іпотекою майна боржника, має пріоритет у задоволенні за рахунок предмета забезпечення, а також може оскаржити дії чи бездіяльність арбітражного керуючого.
Що варто врахувати
Поширена помилка кредитора — пропустити строк заявлення вимог або подати їх без належних документів, через що вимога довго розглядається чи не включається до реєстру. Для керівника й засновників ризик інший: зволікання зі зверненням до суду за явних ознак неплатоспроможності або розрахунки з окремими кредиторами в обхід інших — підстава для оскарження правочинів або для субсидіарної відповідальності. Участь у зборах і комітеті кредиторів також вимагає активної позиції: рішення ухвалюються без огляду на тих, хто не подав вимоги вчасно.
Як ми допомагаємо
Бюро супроводжує справи про банкрутство юридичних осіб як з боку боржника, так і з боку кредитора: готуємо заяву про відкриття провадження чи про включення вимог до реєстру, представляємо клієнта на зборах і в комітеті кредиторів, беремо участь у справах про оскарження правочинів боржника та про субсидіарну відповідальність керівника чи засновників. Строки й вартість супроводу залежать від стадії справи й кількості кредиторів. Суміжні питання — у розділах банкрутство фізичних осіб та стягнення заборгованості, а огляд напряму — на сторінці фінансового права.