Розірвання шлюбу, що тривав 28 років, за невідомого місця проживання дружини

Клієнт перебував у шлюбі з 1998 року. Спільних дітей подружжя не мало. Сімейні стосунки давно припинилися: сторони не проживали однією сім'єю і не вели спільного побуту, тож шлюб існував лише формально.

Розірвати шлюб за спільною заявою було неможливо. Відомою була лише остання адреса проживання дружини, інших відомостей про неї клієнт не мав. Тому знадобився судовий порядок, у якому клієнту не довелося б особисто брати участь у засіданнях.

Для припинення формального шлюбу бюро підготувало та подало позовну заяву про розірвання шлюбу, а згодом заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Заперечень проти заочного розгляду бюро не висловлювало.

Позицію бюро було обґрунтовано так:

• за ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може подати один з подружжя, згода другого для цього не потрібна;
• за ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка;
• за ч. 2 ст. 112 СК України шлюб розривається, якщо подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з подружжя. Тут сторони давно не проживають разом, а примирення неможливе;
• між сторонами немає спору про поділ майна і немає дітей, права яких могли б бути порушені.

Дружину належним чином повідомили про розгляд, але вона не з'явилася до суду. Суд розглянув справу заочно на підставі ст. 280 ЦПК України. Заочним рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 у справі № 171/760/26 позов задоволено повністю, шлюб розірвано.