Розірвання договорів (ст. 651 ЦКУ)

Договір не завжди вдається виконати так, як планували сторони: контрагент зриває строки, товар виявляється неналежної якості, або обставини, у яких договір укладали, змінюються настільки, що виконання втрачає сенс. Цивільний кодекс України у статтях 651–654 визначає, коли договір можна розірвати і в якому порядку це зробити. Спосіб залежить від того, чи готова друга сторона домовлятися: за згодою сторін, через суд або шляхом односторонньої відмови, якщо таке право прямо передбачене договором чи законом.

Три шляхи розірвання договору: згода сторін, рішення суду, одностороння відмова

Найпростіший варіант — розірвання за згодою сторін: сторони підписують угоду, де фіксують дату припинення зобов’язань і долю вже переданого майна чи коштів. Якщо згоди немає, залишається звернення до суду — за статтею 651 Цивільного кодексу України розірвати договір можна через істотне порушення другою стороною або в інших випадках, встановлених договором чи законом. Третій шлях — одностороння відмова повністю або частково: якщо таке право передбачене договором або законом, звертатися до суду не потрібно — договір вважається розірваним з моменту, коли контрагент дізнався про відмову.

Істотне порушення договору як підстава для розірвання через суд (ст. 651 ЦКУ)

Стаття 651 Цивільного кодексу України визначає істотне порушення як таке, унаслідок якого сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала, укладаючи договір. Формулювання оціночне: суд дивиться, наскільки порушення вплинуло на можливість використати результат договору за призначенням і чи можна усунути наслідки. Прострочення поставки на кілька днів суд навряд чи визнає істотним, а постачання товару, непридатного за призначенням, або систематична несплата оренди — з високою ймовірністю визнає. Докази — переписка, акти, платіжні документи, висновки спеціалістів — мають підтверджувати саме те, чого сторона позбавилася.

Істотна зміна обставин (ст. 652 ЦКУ) і чому цю підставу складно довести

Окрема підстава — істотна зміна обставин за статтею 652 Цивільного кодексу України: умови, з яких сторони виходили при укладенні договору, змінилися настільки, що, знаючи про це заздалегідь, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Довести цю підставу складніше, ніж істотне порушення: закон вимагає одночасно, щоб сторони не могли передбачити зміну, заінтересована сторона не могла усунути її причини попри розумну турботливість, виконання порушило б співвідношення майнових інтересів сторін, а ризик зміни не покладений на неї договором чи звичаями обороту. Суди підходять до цієї підстави стримано: подорожчання чи типові підприємницькі ризики зазвичай не визнають істотною зміною обставин.

Пропозиція про розірвання договору: чи обов’язково звертатися до контрагента заздалегідь

Перш ніж подавати позов, другій стороні варто надіслати пропозицію розірвати договір або усунути порушення — це підтверджує спробу вирішити спір без суду. Для господарських договорів стаття 188 Господарського кодексу України прямо встановлює такий обов’язок і відводить другій стороні двадцять днів на відповідь: лише якщо відповіді немає або сторони не домовилися, спір можна передавати до суду. В інших відносинах формального строку немає, але надіслана пропозиція та підтвердження її вручення однаково є доказом добросовісної поведінки позивача.

Наслідки розірвання: чи повертається виконане і збитки (ст. 653 ЦКУ)

За статтею 653 Цивільного кодексу України зобов’язання сторін припиняються з моменту, коли сторони домовилися про розірвання, а якщо договір розривають через суд — з моменту набрання рішенням суду законної сили. Момент, який часто плутають: за загальним правилом сторони не мають права вимагати повернення того, що вже виконали до розірвання, якщо інше не встановлено договором або законом. Розірвання не «скасовує» договір заднім числом і автоматично не повертає сплачені кошти чи майно — це варто окремо врегулювати в угоді про розірвання або заявити як окрему вимогу в позові. Якщо договір розірвано через істотне порушення однієї зі сторін, друга сторона має право вимагати відшкодування завданих розірванням збитків.

Розірвання договору чи визнання його недійсним — у чому різниця

Розірвання договору часто плутають із визнанням його недійсним, хоча це різні інструменти. Недійсність означає, що договір мав вади ще в момент укладення, і зазвичай застосовується двостороння реституція: кожна сторона повертає другій усе одержане за договором. Розірвання ж стосується договору, який був дійсним і діяв, але сторони чи суд припиняють його на майбутнє через порушення умов або зміну обставин; виконане раніше за загальним правилом не повертається. Проблема в укладенні договору — доречне визнання недійсним; проблема у виконанні чи обставинах, які виникли пізніше, — розірвання.

У якій формі оформити розірвання договору (ст. 654 ЦКУ)

Стаття 654 Цивільного кодексу України встановлює просте правило: розірвання договору оформлюють у тій самій формі, що й сам договір, якщо інше не передбачено договором чи законом. Договір укладали письмово — угода про розірвання теж письмова; посвідчували нотаріально (наприклад, купівлю-продаж нерухомості) — угоду про розірвання посвідчують нотаріально так само. У разі односторонньої відмови окремого документа підписувати не потрібно — фіксується сам факт направлення заяви контрагенту.

Що варто врахувати

• Відсутність письмової пропозиції розірвати договір ускладнює доведення спроби врегулювати спір мирно, навіть коли такий обов’язок прямо законом не встановлений.
• Незначна затримка чи формальне відхилення від умов зазвичай недостатні для розірвання через суд — істотність суд оцінює за обставинами справи.
• Розірвання не означає автоматичного повернення коштів чи майна — цю вимогу варто заявляти окремо, з розрахунком і доказами.
• Форму угоди варто перевірити заздалегідь: якщо основний договір посвідчувався нотаріально, недотримання такої самої форми може стати підставою для спору.

Як ми допомагаємо

Адвокати бюро оцінюють, яка підстава для розірвання застосовна до ситуації, готують пропозицію контрагенту або заперечення на неї, збирають докази істотності порушення чи зміни обставин і супроводжують справу в суді, якщо домовитися не вдається. За потреби опрацьовуємо і питання повернення виконаного та стягнення збитків. Вартість супроводу залежить від виду договору, кількості вимог у справі та готовності другої сторони до переговорів.

Розірвання договорів — частина цивільного права. Суміжні питання — визнання договору недійсним та стягнення боргу.