Оскарження нотаріальних дій

Нотаріус посвідчує правочини, видає свідоцтва про право на спадщину, вчиняє виконавчі написи та інші дії, які напряму впливають на права людини на майно, гроші чи спадщину. Іноді він відмовляється вчинити потрібну дію, посвідчує правочин з порушенням закону або видає виконавчий напис, з яким людина не погоджується. Закон України «Про нотаріат» дозволяє оскаржити як саму нотаріальну дію, так і відмову в її вчиненні — у судовому порядку. Далі — які дії оскаржують найчастіше, коли відмова законна і до якого суду звертатися.

Які нотаріальні дії можна оскаржити

Оскаржити можна практично будь-яку нотаріальну дію або відмову в її вчиненні, якщо вона порушує права заявника чи третьої особи. Найчастіше трапляються три ситуації.

Відмова у вчиненні дії — нотаріус не посвідчує правочин чи не вчиняє іншу дію, посилаючись на невідповідність документів або відсутність повноважень заявника.

Посвідчення правочину з порушеннями — договір купівлі-продажу, дарування чи іпотеки посвідчено без перевірки повноважень сторони, без обов’язкової згоди співвласника або з порушенням форми.

Видача свідоцтва про право на спадщину — свідоцтво видано без урахування прав іншого спадкоємця, з порушенням черговості спадкування чи до завершення строку на прийняття спадщини.

Відмова нотаріуса: коли вона законна, а коли ні

Стаття 49 Закону України «Про нотаріат» містить вичерпний перелік підстав для відмови: дія суперечить закону, не належить до компетенції цього нотаріуса, за нею звернулася недієздатна особа або представник без необхідних повноважень, а також якщо документи чи сам правочин не відповідають вимогам закону. Будь-яка інша причина виходить за межі цього переліку.

На практиці нотаріус іноді відмовляє ширше, ніж дозволяє закон, — вимагає документи, яких законодавство не передбачає, або трактує формальну помилку як підставу для повної відмови. На прохання заявника він зобов’язаний письмово викласти мотиви відмови — саме цей документ і стає предметом оскарження в суді.

Оскарження виконавчого напису нотаріуса

Найчастіший привід звернутися до суду — виконавчий напис нотаріуса, яким стягують безспірну заборгованість за кредитним, іпотечним чи іншим договором без розгляду справи по суті: нотаріус перевіряє документи й накладає напис, що виконавча служба виконує як судове рішення. Боржник найчастіше дізнається про це вже на етапі списання коштів чи арешту майна.

Підстав для оскарження декілька: вимога кредитора насправді була спірною, пропущено строк для вчинення напису — за статтею 88 Закону України «Про нотаріат» це, як правило, три роки з дня виникнення права вимоги, а між юридичними особами — один рік, або нотаріус не перевірив належно подані документи. Ця вимога — самостійний спосіб захисту, і на неї поширюється загальна позовна давність, а не місячний строк для оскарження нотаріальних дій.

Спори про посвідчення довіреності та заповіту

Довіреність і заповіт оскаржують зазвичай не одразу, а вже після того, як особа скористалася довіреністю або спадщина відкрилася. Стаття 245 Цивільного кодексу України вимагає нотаріальної форми довіреності для правочинів, які самі потребують нотаріального посвідчення, — недотримання форми робить довіреність недійсною; оскаржують її й тоді, коли видано під впливом обману, погрози чи в стані, коли особа не розуміла значення своїх дій.

Заповіт нотаріус посвідчує за статтею 1247 Цивільного кодексу України — особистий підпис заповідача, дотримання форми, а в передбачених випадках — участь свідків. Спадкоємці оскаржують заповіт найчастіше з посиланням на статтю 225 Цивільного кодексу України — заповідач у момент посвідчення не усвідомлював значення своїх дій, наприклад через тяжку хворобу. Доводять це медичною документацією і показаннями свідків, тому докази варто збирати заздалегідь.

Відповідальність нотаріуса і страхування його діяльності

Оскарження нотаріальної дії — це скасування самого документа чи запису, а не стягнення шкоди. Якщо порушенням завдано збитків, стаття 27 Закону України «Про нотаріат» дає право вимагати їх відшкодування окремим позовом, а розмір шкоди встановлює суд. Приватний нотаріус за статтею 28 цього закону зобов’язаний застрахувати свою цивільно-правову відповідальність — шкоду за наявності підстав може відшкодувати страховик, а не лише нотаріус особисто; шкоду, завдану державним нотаріусом, відшкодовує держава.

До якого суду звертатися і в які строки

Справу розглядають за правилами позовного провадження Цивільного процесуального кодексу України — суд за місцем розташування нотаріальної контори чи робочого місця приватного нотаріуса. Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» встановлює місячний строк для звернення — він рахується з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про вчинення дії чи про відмову. Для вимоги щодо виконавчого напису діє інший підхід — загальна позовна давність, а не місячний строк.

Що варто врахувати

• Усна відмова нотаріуса — недостатня підстава для звернення до суду: варто письмово вимагати мотивовану відмову, саме вона стає предметом спору.
• Пропущений місячний строк не завжди означає відмову в позові — суд може поновити його за наявності поважних причин, але розраховувати на це не варто.
• Позов про виконавчий напис сам по собі не зупиняє виконавче провадження — про зупинення стягнення потрібно клопотати окремо.
• У спорах про заповіт заповідача вже часто немає в живих, тому доказову базу — медичні висновки, показання свідків — варто готувати заздалегідь.

Як ми допомагаємо

Адвокати бюро оцінюють, чи є підстави для оскарження конкретної нотаріальної дії, готують заяву чи позов і представляють інтереси клієнта в суді. У справах про виконавчий напис також перевіряємо дотримання умов його вчинення і за потреби клопочемо про зупинення провадження. Строки розгляду й вартість супроводу залежать від складності спору та наявності зустрічних вимог.

Оскарження нотаріальних дій — частина цивільного права і часто пов’язане зі спадковими спорами або з окремою вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.