Права дітей

Питання прав дитини виникають тоді, коли батьки не можуть домовитися самостійно: живуть окремо і сперечаються, з ким проживатиме дитина, чи достатньо один із них бере участь у вихованні, чи можна вивезти дитину за кордон без згоди другого з батьків. Сюди ж належать спори про батьківство і випадки, коли поведінка одного з батьків загрожує дитині, — аж до позбавлення батьківських прав. Мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі, а суд і орган опіки та піклування в таких справах виходять передусім з інтересів дитини.

Визначення місця проживання дитини: що враховує суд і роль органу опіки та піклування

Місце проживання дитини, якій не виповнилося десять років, батьки визначають за спільною згодою; з десяти років дитина бере участь у цьому рішенні разом із батьками, а з чотирнадцяти — визначає його самостійно. Коли батьки живуть окремо і не можуть домовитися, спір щодо місця проживання малолітньої дитини вирішує орган опіки та піклування або суд, зважаючи на ставлення дитини до кожного з батьків, її вік і здоров’я, можливості кожного забезпечити виховання й побутові умови, а також збереження звичного середовища — школи, лікарів, кола спілкування. Стать батька чи матері сама собою переваги не дає. Перед зверненням до суду орган опіки та піклування готує висновок щодо місця проживання дитини: суд його враховує, але ним не зв’язаний.

Порядок участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо

Той із батьків, з ким дитина не проживає постійно, зберігає обов’язок брати участь у її вихованні та право на особисте спілкування з нею, а той, з ким дитина проживає, не має права цьому перешкоджати, якщо спілкування не шкодить розвитку дитини. Коли батьки не можуть узгодити порядок зустрічей самостійно, спір вирішує орган опіки та піклування, а за незгоди — суд, визначаючи графік і тривалість побачень; це рішення можна переглянути, якщо обставини істотно зміняться. Якщо спілкування з одним із батьків реально шкодить дитині, другий може просити суд обмежити чи заборонити його — на підставі конкретних доказів шкоди, а не самих звинувачень.

Виїзд дитини за кордон: коли потрібна згода другого з батьків і як вирішується спір

Для виїзду дитини за кордон із лише одним із батьків законодавство про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну, як правило, вимагає нотаріально посвідченої згоди другого з батьків. Якщо він без поважної причини ухиляється від згоди або прямо забороняє виїзд, не наводячи причин, пов’язаних з інтересами дитини, — питання вирішує суд. Складніше, коли один з батьків уже вивіз дитину за кордон без згоди другого й не повертається або утримує її там понад погоджений строк: тоді йдеться не про згоду на поїздку, а про місце проживання дитини і спілкування з нею на відстані. Через масову міграцію останніх років такі спори стали одними з найпоширеніших.

Встановлення та оспорювання батьківства

Щодо дитини, яка народилася в зареєстрованому шлюбі, батьківство презюмується — батьком записують чоловіка матері. Якщо шлюбу не було, батьківство визнається добровільно — спільною заявою матері та батька, зокрема через нотаріуса, — або встановлюється в судовому порядку; враховуються докази походження дитини, включно з висновком генетичної експертизи. Запис про батьківство можна оспорити в суді, якщо є підстави вважати, що записаний батько не є біологічним, — але оспорювання зачіпає статус дитини, тому суд перевіряє обставини ретельно.

Позбавлення батьківських прав як крайній захід і поновлення прав

Позбавлення батьківських прав — крайня міра, яку суд застосовує лише за наявності підстав, встановлених законом: ухилення від виховання дитини, жорстоке поводження з нею, хронічний алкоголізм чи наркоманія одного з батьків, вчинення умисного кримінального правопорушення проти дитини. З позовом можуть звернутися другий з батьків, опікун чи піклувальник дитини, орган опіки та піклування, прокурор та інші визначені законом особи; позбавлення прав не звільняє від обов’язку утримувати дитину. Якщо обставини, через які прав позбавили, згодом відпали, особа може просити суд про поновлення прав — залежно від того, чи відповідатиме це інтересам дитини.

Опіка, піклування та відібрання дитини без позбавлення батьківських прав

Коли дитина залишається без батьківського піклування, над нею встановлюють опіку (до чотирнадцяти років) або піклування (від чотирнадцяти до повноліття); опікуна чи піклувальника призначає орган опіки та піклування або суд, як правило, з кола родичів чи інших осіб, здатних забезпечити виховання дитини, і діє він під контролем цього органу. Окремо закон передбачає відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав — тимчасовий захід, коли залишення дитини з батьками небезпечне для її життя чи здоров’я. Батьки при цьому не втрачають статусу законних представників дитини й зберігають обов’язок її утримувати, але дитину передають другому з батьків чи органу опіки та піклування до усунення обставин відібрання.

Що варто врахувати

• Усні домовленості про місце проживання дитини, побачення чи виїзд за кордон складно довести в разі спору — варто фіксувати їх письмово, а стабільні домовленості оформлювати нотаріально.
• Висновок органу опіки та піклування суд враховує, але не зобов’язаний слідувати йому автоматично.
• Перешкоджання спілкуванню дитини з тим із батьків, хто проживає окремо, без судового рішення про обмеження такого спілкування саме собою є порушенням його прав.
• У спорах про місце проживання дитини, батьківство чи позбавлення прав результат залежить від доказів і обставин справи, а не від наполегливості одного з батьків.

Як ми допомагаємо

Адвокати бюро супроводжують справи про визначення місця проживання дитини, порядок участі у вихованні, виїзд дитини за кордон, встановлення чи оспорювання батьківства, а також позбавлення чи поновлення батьківських прав — від підготовки позову чи заяви до органу опіки та піклування до представництва в суді. Строки розгляду й вартість супроводу залежать від категорії спору, наявності міжнародного елемента та готовності батьків домовлятися поза судом.

Права дітей — частина сімейного права і часто розглядаються одночасно з питаннями розірвання шлюбу та аліментів.