Фінансовій компанії відмовлено у стягненні боргу за онлайн-кредитом

Фінансова компанія, яка за договором факторингу набула права вимоги від МФО, звернулася до суду з позовом до клієнта про стягнення 25 540 грн заборгованості за онлайн-договором про споживчий кредит від 23.02.2022 (20 000 грн тіла кредиту, 4 000 грн процентів, 1 540 грн комісії), а також 9 000 грн витрат на правничу допомогу.

Клієнт заперечувала факт укладення договору та отримання коштів. Справу було передано за підсудністю до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

З метою захисту клієнта адвокати бюро підготували та подали відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів, а після оскарження рішення позивачем — відзив на апеляційну скаргу. В межах стратегії захисту адвокати бюро обґрунтовували, що:

• позивач не надав належних доказів укладення електронного договору в порядку ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»: анкета-заява, графік платежів і паспорт кредиту не містять підписів, а візуальне відображення одноразового ідентифікатора на паперовій копії саме по собі не підтверджує вольових дій відповідача;
• у документах кредитора є суперечності щодо часу нібито підписання договору;
• квитанція про переказ містить лише частково замаскований номер картки без даних про її власника, тому не доводить отримання коштів саме клієнтом;
• на запит суду банк-емітент повідомив, що зазначена картка клієнту не видавалася.

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 у справі № 201/3736/25 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.09.2026 апеляційну скаргу фінансової компанії залишено без задоволення, а рішення — без змін: суд погодився, що позивач не надав належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів (ст. ст. 76–81 ЦПК України, ст. ст. 1049, 1054 ЦК України).