Розірвання шлюбу заочно попри неявку дружини до суду

Шлюбні відносини клієнта з дружиною фактично припинилися приблизно за два роки до звернення до суду: сторони мали діаметрально протилежні погляди на шлюб і сім'ю, вели окремий спосіб життя, спільного господарства не вели. Шлюб мав суто формальний характер. У подружжя є спільна дитина. Добровільного розірвання шлюбу досягти не вдалося, тож клієнт звернувся до бюро.

З метою відновлення права клієнта на вільне припинення шлюбу адвокатом бюро у травні 2026 року було підготовлено та подано позовну заяву про розірвання шлюбу, а також заяву про розгляд справи без участі позивача із згодою на ухвалення заочного рішення.

В межах позиції бюро обґрунтовувалося, що:

• відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка;
• згідно з ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, а примушування до їх збереження є порушенням права на свободу та особисту недоторканість;
• за ч. 2 ст. 112 СК України подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

Після повторної неявки відповідачки, яка не подала відзиву, суд застосував ч. 1 ст. 280 ЦПК України. Заочним рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 03.07.2026 у справі № 588/770/26 позов задоволено повністю, шлюб розірвано.