Заповіт

Заповіт визначає, кому і в якій частці перейде майно після смерті, замінюючи спадкування за законом волею заповідача. До нього звертаються, коли хочуть розподілити майно нерівномірно між дітьми або передати щось людині поза колом законних спадкоємців. Але це не абсолютний інструмент: закон встановлює вимоги до форми і зміст, який заповіт змінити не може. Далі — про складення заповіту, обов’язкову частку, особливі розпорядження, скасування, зміну та оскарження.

Як скласти заповіт і вимоги до форми

Заповіт — особисте розпорядження на випадок смерті: скласти його через представника чи за довіреністю не можна, право на заповіт має лише особа з повною цивільною дієздатністю. Оформлюють його письмово, підписує заповідач особисто, а посвідчує нотаріус; якщо через хворобу чи ваду підписати самостійно неможливо, за дорученням заповідача і при нотаріусі це робить інша особа. Там, де немає нотаріуса, заповіт посвідчують посадові особи органів місцевого самоврядування або інші уповноважені законом особи. Порушення вимог до форми — одна з найпоширеніших причин, з якої заповіт визнають недійсним.

Що можна і чого не можна передбачити у заповіті

Заповідач визначає одного або кількох спадкоємців — не обов’язково родичів, це може бути будь-яка фізична чи юридична особа або держава, — і розподіляє між ними майно у частках або конкретних речах, вправі без пояснення причин позбавити права на спадкування будь-кого зі спадкоємців за законом, а також скласти заповіт з умовою, що не суперечить закону й моралі. Водночас заповіт не може покладати на спадкоємця обов’язки, не пов’язані зі спадщиною, чи скасовувати право на обов’язкову частку — такі розпорядження сили не матимуть.

Обов’язкова частка у спадщині: чому заповіт її не скасовує

Найпоширеніше непорозуміння щодо заповіту — уявлення, що він дозволяє повністю розпорядитися майном на власний розсуд. За статтею 1241 Цивільного кодексу України малолітні, неповнолітні й повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова чи вдівець та непрацездатні батьки мають право на обов’язкову частку у спадщині — половину того, що належало б кожному з них при спадкуванні за законом, — незалежно від змісту заповіту. Тобто навіть якщо заповідач прямо позбавив таку особу спадщини або не згадав про неї в тексті, вона все одно отримає цю частку: заповіт звужує коло спадкоємців серед сторонніх осіб, але не усуває обов’язкових спадкоємців повністю.

Заповіт подружжя, секретний заповіт, заповідальний відказ і підпризначення спадкоємця

Подружжя може скласти спільний заповіт щодо майна спільної сумісної власності: після смерті одного з подружжя друге зберігає право на частину майна, а визначені спадкоємці одержують решту лише після смерті обох. Секретний заповіт подають нотаріусу у заклеєному конверті, і зміст не розкривають нікому — конверт розпечатують у присутності свідків після смерті заповідача. Заповідальний відказ дозволяє покласти на спадкоємця обов’язок на користь третьої особи, наприклад право довічного проживання у квартирі, а підпризначення спадкоємця визначає наперед, хто отримає частку, якщо основний спадкоємець помре раніше заповідача.

Скасування і зміна заповіту

Заповідач може у будь-який час скасувати або змінити заповіт, не пояснюючи причин і не питаючи згоди зазначених у ньому осіб, — право на заповіт особисте. Скасування оформлюють заявою в нотаріуса або складенням нового заповіту, який автоматично скасовує попередній повністю чи в частині, що йому суперечить. Визнання нового заповіту недійсним не відновлює чинності попереднього автоматично.

Підстави для оскарження заповіту і хто може звернутися до суду

Оспорити заповіт можна лише після його відкриття, тобто після смерті заповідача, — за життя він сам вирішує долю свого розпорядження. Перша підстава — недотримання вимог до форми чи посвідчення або складення заповіту особою без повної цивільної дієздатності на момент підписання: за статтею 1257 Цивільного кодексу України такий заповіт є нікчемним. Друга підстава — вади волі заповідача: насильство, погроза, тяжкі обставини чи обман, через які волевиявлення не відповідало його справжній волі, — суд визнає заповіт недійсним за позовом заінтересованої особи. Звернутися можуть спадкоємці за законом або за іншим заповітом, чиї права порушені його змістом; довести недієздатність чи тиск складно, тому справи спираються на медичну документацію і показання свідків.

Спадковий договір як альтернатива заповіту

На відміну від заповіту, який можна скасувати будь-коли, спадковий договір за статтею 1302 Цивільного кодексу України — двостороння оплатна угода: набувач зобов’язується доглядати чи утримувати відчужувача ще за його життя, а право власності на майно набуває після його смерті. Оскільки майно переходить на підставі договору, а не спадкування, воно не входить до складу спадщини і не підпадає під вимоги про обов’язкову частку — договір обирають, коли важливий саме реальний догляд за життя власника майна.

Що варто врахувати

• Заповіт без нотаріального посвідчення чи з порушенням порядку оформлення ризикує бути визнаним нікчемним, хай якою чіткою була воля заповідача.
• Позбавлення спадщини особи з правом на обов’язкову частку у заповіті не має сили щодо цієї частки — краще одразу врахувати таких спадкоємців у розрахунках, ніж створювати підставу для спору.
• Секретний заповіт зберігає таємницю змісту, але через відсутність контролю нотаріуса підвищує ризик помилок у формулюваннях.
• Усні домовленості про розподіл майна юридичної сили не мають — значення має лише письмовий заповіт або спадковий договір.

Як ми допомагаємо

Адвокати бюро супроводжують складення заповіту — від консультації щодо форми та змісту до підготовки проекту з урахуванням прав на обов’язкову частку. Ми також представляємо клієнтів у справах про скасування, зміну чи визнання заповіту недійсним. Вартість залежить від складності ситуації, кількості спадкоємців і наявності спору.

Заповіт — один з інструментів спадкового права, який часто розглядають разом із прийняттям спадщини та поділом спадкового майна.