Стягнення заборгованості

Борг за розпискою, неповернена позика чи неоплачений рахунок за поставлений товар — ситуація, коли усні нагадування вже не діють і питання переходить у правову площину. Спосіб стягнення залежить від того, чи є письмові докази боргу, чи визнає його боржник сам, і чи є ризик, що він встигне позбутися майна, поки триває розгляд справи. Стягнути можна як борг фізичної особи за розпискою чи договором позики, так і заборгованість контрагента — юридичної особи або ФОП. Нижче — про доведення боргу, досудову вимогу, вибір між судовим наказом і позовом, арешт майна боржника ще до рішення, компенсацію за прострочення та примусове виконання.

Борг за розпискою і за договором позики: що потрібно довести

Договір позики за Цивільним кодексом України (статті 1046–1049) вважається укладеним з моменту передання грошей, а не підписання документа, — і саме цей факт кредитор доводить у першу чергу. Розписка підтверджує і сам договір, і отримання суми, тому нотаріальне посвідчення для неї не обов’язкове. Головне, щоб з тексту чітко випливали сума боргу, особа боржника, дата отримання коштів і строк повернення — без цих реквізитів розписка слабша як доказ. За вимогами з господарського договору доказами служать сам договір, накладні, акти виконаних робіт і рахунки, з яких видно, що боржник прийняв товар чи послугу, але не оплатив їх.

Досудова претензія: чи обов’язкова вона і навіщо потрібна

Надсилання досудової претензії боржнику законодавство здебільшого не вимагає як обов’язкову умову звернення до суду, однак на практиці вона корисна. У претензії кредитор викладає розмір боргу з розрахунком інфляційних втрат і трьох процентів річних та встановлює строк для добровільного повернення. Частина боржників погашає борг уже після претензії, не доводячи справу до суду, — це економить час і судовий збір, а якщо суд усе ж знадобиться, підтвердження надсилання претензії підсилює позицію кредитора.

Судовий наказ чи позовне провадження: коли який шлях швидший

За безспірною грошовою вимогою кредитор може звернутися за судовим наказом — спрощеною процедурою без виклику сторін і засідання, яка завершується швидше за звичайний розгляд. Але це працює, лише поки боржник не заперечує: якщо він подає заперечення у строк, наказ скасовується, і справа переходить у позовне провадження з дослідженням доказів у засіданні. Позовне провадження потрібне одразу, якщо вимога не безспірна або боржників декілька.

Забезпечення позову: арешт майна боржника ще до рішення

Поки триває розгляд справи, боржник може продати майно чи переоформити активи на родичів — і тоді навіть виграна справа не гарантує реального повернення боргу. Щоб цього уникнути, кредитор подає клопотання про забезпечення позову: суд накладає арешт на майно чи кошти боржника в межах суми вимоги ще до ухвалення рішення. Заявити його можна разом із позовом або окремо, одразу після появи ризику відчуження майна, — після продажу активів арешт уже нічого не поверне.

Інфляційні втрати і три проценти річних понад суму боргу

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив грошове зобов’язання, зобов’язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Ці суми — не штраф, а компенсація знецінення грошей і плата за користування чужими коштами понад строк; розрахунок подається разом з основною вимогою в претензії, заяві про судовий наказ чи позові.

Виконавче провадження: державний чи приватний виконавець, розшук майна, Єдиний реєстр боржників

Рішення суду або судовий наказ, проти якого не подано заперечень у строк, стає виконавчим документом для примусового виконання. Закон України «Про виконавче провадження» дозволяє звернутися як до державного, так і до приватного виконавця — останній часто працює швидше, але стягує винагороду за успішне виконання. Виконавець списує кошти з рахунків боржника, накладає арешт на майно, обмежує виїзд за кордон, а для розшуку активів надсилає запити до банків і реєстрів. Боржників зі значною заборгованістю вносять до Єдиного реєстру боржників.

Позовна давність 3 роки і як вона переривається

Загальна позовна давність за вимогами про стягнення боргу становить три роки з моменту, коли кредитор дізнався або мав дізнатися про порушення свого права, — стаття 257 Цивільного кодексу України. Суд застосовує її не автоматично, а лише за заявою боржника до ухвалення рішення, тому сам по собі пропущений строк не закриває шлях до суду. За статтею 264 Цивільного кодексу України перебіг давності переривається, якщо боржник вчиняє дії, що свідчать про визнання боргу, — часткова сплата, акт звірки, письмове визнання суми, — і тоді строк починається заново.

Що варто врахувати

• Усні домовленості про повернення чи розстрочку боргу складно підтвердити при спорі — зміну умов варто фіксувати письмово.
• Пропуск позовної давності не позбавляє права звернутися до суду, але дає боржнику підставу для заперечення.
• Заперечення проти судового наказу означає, що справу доведеться розглядати заново в позовному провадженні.
• Перевірка Єдиного реєстру боржників перед угодою з контрагентом показує, чи є в нього відкриті виконавчі провадження.
• Чим довше зволікати зі зверненням до суду чи виконавчої служби, тим складніше зібрати докази доходів і майна боржника за минулі періоди.

Як ми допомагаємо

Адвокати бюро супроводжують стягнення боргу від оцінки доказів і претензії до отримання виконавчого документа й контролю за його виконанням. Ми допомагаємо обрати між наказним і позовним провадженням, підготувати клопотання про забезпечення позову, порахувати інфляційні втрати та три проценти річних, а за потреби — супроводжуємо звернення до виконавця. Вартість супроводу залежить від суми боргу та наявності письмових доказів.

Стягнення заборгованості — один із напрямів фінансового права. Борг за кредитним договором з банком — розділ кредитні спори. Якщо стягненням боргу на вашу користь займається колекторська компанія — послуга оскарження дій колекторів.