Сімейне право

Коли подружжя вирішує розлучитися, шлюб рідко залишається єдиним питанням. Одночасно постають аліменти на дитину, поділ спільно нажитого майна, місце проживання дітей і участь другого з батьків у їхньому вихованні. Ситуація ускладнюється, якщо один із подружжя перебуває за кордоном, на військовій службі або не виходить на зв’язок, — таких сімей в Україні стало значно більше. Сімейне право регулює порядок розірвання шлюбу, утримання дітей та інших членів родини, поділ майна та захист прав дитини. Нижче — про те, як ці питання вирішуються на практиці і що впливає на строки та результат.

Чотири напрями, які часто йдуть поруч

Розірвання шлюбу (розлучення) — вибір між органом реєстрації актів цивільного стану і судом залежить від наявності спільних неповнолітніх дітей та згоди другого з подружжя; окремий порядок застосовується, коли хтось із подружжя перебуває за кордоном чи на військовій службі.

Аліменти — визначення розміру утримання дитини чи іншого члена сім’ї, стягнення через судовий наказ або позов, розрахунок заборгованості та перегляд виплат при зміні обставин.

Права дітей — визначення місця проживання дитини, порядок участі другого з батьків у вихованні, встановлення батьківства, позбавлення чи поновлення батьківських прав, усиновлення.

Поділ майна після розлучення — розподіл спільної власності подружжя: нерухомості, транспорту, бізнесу, а також кредитних і боргових зобов’язань.

Розірвання шлюбу: орган РАЦС чи суд

Спосіб розірвання шлюбу залежить не від бажання подружжя, а від складу сім’ї. Якщо спільних неповнолітніх дітей немає і обоє згодні розлучитися, шлюб розриває орган державної реєстрації актів цивільного стану за спільною заявою — відповідно до статті 106 Сімейного кодексу України, і шлюб вважається розірваним з дня державної реєстрації розірвання.

Якщо у подружжя є спільні неповнолітні діти, розлучення можливе лише через суд, навіть за взаємної згоди, — до заяви додають договір про те, з ким проживатимуть діти та в якому порядку батьки їх утримуватимуть (стаття 109 Сімейного кодексу України). Якщо згоди на розлучення немає, справу розглядають за позовом одного з подружжя (стаття 110); суд вправі вжити заходів для примирення сторін, якщо це не суперечить інтересам подружжя чи дітей (стаття 111). Рішення суду про розірвання шлюбу набирає чинності з дня набрання ним законної сили (стаття 114).

Аліменти на дитину або іншого члена сім’ї

Обов’язок утримувати дитину лежить на обох батьках незалежно від того, чи перебували вони у зареєстрованому шлюбі. Суд визначає розмір аліментів у частці від доходу платника або у твердій грошовій сумі; мінімальний розмір на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (статті 180–182 Сімейного кодексу України). Стягнення можливе у спрощеному порядку — через судовий наказ, або через позовне провадження, якщо є спір про батьківство чи потрібна тверда сума. За прострочення виплат нараховується пеня (стаття 196 Сімейного кодексу України), а розмір аліментів можна переглянути, якщо істотно змінилися обставини платника чи одержувача.

Поділ майна подружжя

До спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Сімейного кодексу України) належить майно, набуте в шлюбі за спільні кошти, незалежно від того, на кого воно оформлене. Особистою власністю кожного з подружжя (стаття 57) залишаються подарунки, спадщина та майно, набуте до шлюбу. Частки подружжя у спільному майні за загальним правилом рівні, але суд може відступити від рівності з урахуванням інтересів дітей чи інших обставин (стаття 70). Поділити майно можна за нотаріально посвідченим договором, якщо сторони згодні щодо кожного об’єкта, або через суд — за позовом однієї зі сторін. Стаття 72 Сімейного кодексу України встановлює позовну давність у три роки для таких вимог, і строк рахується не від дня розірвання шлюбу, а від дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Проживання дитини після розлучення та виїзд за кордон

Батьки мають рівні права та обов’язки щодо дитини незалежно від того, проживають вони разом чи окремо (стаття 141 Сімейного кодексу України). Той з батьків, хто живе окремо, зобов’язаний брати участь у вихованні дитини і має право на особисте спілкування з нею (стаття 157). Місце проживання дитини визначається за згодою батьків, а за її відсутності — судом, який враховує ставлення дитини до кожного з батьків, її вік, стан здоров’я та здатність кожного з батьків забезпечити умови для виховання (статті 160–161). Думку дитини, здатної висловити власну позицію, суд зобов’язаний врахувати.

Окреме питання — виїзд дитини за кордон. Якщо дитину супроводжує лише один з батьків, зазвичай потрібна нотаріально посвідчена згода другого. Коли другий з батьків не дає згоди, ухиляється від контакту або його місцеперебування невідоме, дозвіл на тимчасовий виїзд дитини може надати суд — таке рішення замінює згоду, яка інакше вимагається для перетину кордону.

Один із подружжя за кордоном або на службі

Проживання чи служба одного з подружжя за межами звичайного місця не зупиняють сімейну справу, але змінюють порядок дій. Якщо шлюб розривається через суд, позов можна подати за місцем проживання позивача — зокрема тоді, коли місце проживання відповідача за кордоном невідоме; сам відповідач може діяти через представника за довіреністю або взяти участь дистанційно, якщо суд забезпечив таку можливість. За відсутності дітей і взаємної згоди громадянин України за кордоном може подати заяву про розлучення також через консульську установу.

Обов’язок сплачувати аліменти мобілізація чи виїзд за кордон не скасовують: стягнення провадиться з доходу платника, включно з грошовим забезпеченням військовослужбовця, а за наявності іноземного елемента — з урахуванням міжнародних договорів про правову допомогу, учасницею яких є Україна. Якщо дохід платника істотно змінився через службу, будь-яка сторона вправі просити суд переглянути розмір виплат.

Що варто врахувати

• Наявність спільних неповнолітніх дітей виключає розлучення через орган РАЦС — справу розглядає лише суд, навіть якщо подружжя не має жодних спорів.
• Аліменти, поділ майна та визначення місця проживання дитини можна вирішити в одному провадженні з розлученням або окремими позовами — вибір впливає на строки розгляду.
• Позовна давність для вимог про поділ майна рахується від дня, коли особа дізналася про порушення свого права, а не автоматично від дня розлучення, — тому строк не завжди спливає одразу через три роки після розлучення.
• Переоформлення майна на родичів напередодні розлучення не позбавляє другого з подружжя права оскаржити такий правочин у суді.
• Неналежне повідомлення відповідача — поширена підстава для скасування рішення в апеляції, тому підтвердження вручення документів варто зберігати з самого початку справи.

Як ми допомагаємо

Адвокати бюро супроводжують сімейні справи від консультації до представництва в суді — готують заяви, позови та договори, збирають докази й представляють інтереси клієнта в засіданнях, зокрема коли другий з подружжя перебуває за кордоном чи на службі. Ми допомагаємо визначити, які питання можна вирішити одночасно з розлученням, а які потребують окремого провадження. Вартість і строки супроводу залежать від наявності спору між сторонами, кількості об’єктів майна та участі іноземного елемента у справі.