Спадкове право

Смерть близької людини майже завжди супроводжується практичними питаннями, які постають одразу після емоційного потрясіння: хто має право на майно померлого, у які строки потрібно діяти, що робити, якщо є заповіт, або, навпаки, якщо документів на майно немає взагалі. Спадкове право визначає порядок переходу майна, майнових прав та обов’язків померлого до інших осіб — за заповітом, якщо він був складений, або за законом, коли заповіту немає чи він визнаний недійсним. Ситуації різняться за складністю: іноді оформлення зводиться до однієї заяви нотаріусу, а іноді переростає в багаторічний спір між спадкоємцями. Нижче — про підпослуги бюро, а також про строк прийняття спадщини, черги спадкоємців, дійсність заповіту та борги, що переходять у спадщину разом із майном.

Які питання охоплює спадкове право

Оформлення спадщини найчастіше починається з прийняття спадщини — заяви нотаріусу, збору документів на майно, встановлення черговості спадкоємців, а за потреби — поновлення пропущеного строку в суді чи оформлення через представника, якщо спадкоємець за кордоном.

Коли спадкодавець залишив розпорядження на випадок смерті, виникають питання щодо заповіту — його складання з урахуванням прав на обов’язкову частку, зміни чи скасування вже посвідченого документа, оскарження дійсності, коли є сумніви щодо волевиявлення заповідача.

Коли спадкоємців кілька і згоди щодо розподілу майна немає, потрібен поділ спадкового майна — у судовому чи позасудовому порядку, включно з відмовою від спадщини на користь іншого спадкоємця. Окрема категорія — інші спадкові питання: корпоративні права, транспорт, борги, депозити, визнання права власності на спадкове майно в суді, усунення спадкоємця від права на спадкування.

Строк шість місяців: з якого моменту рахувати і що робити, якщо його пропущено

Строк для прийняття спадщини становить шість місяців і починається з дня її відкриття — як правило, з дня смерті спадкодавця (ст. 1270 Цивільного кодексу України). Протягом цього строку спадкоємець має подати нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття; фактичне користування майном померлого без такої заяви саме собою спадщину не оформлює.

Пропущення строку не означає автоматичної втрати права на спадщину. Його можна поновити за письмовою згодою спадкоємців, які вже прийняли спадщину і не заперечують проти цього, або, якщо такої згоди немає, — у судовому порядку, за умови, що суд визнає причини пропуску поважними (ст. 1272 Цивільного кодексу України). У такому разі готується позовна заява з доказами, чому спадкоємець не міг звернутися вчасно; результат залежить від конкретних обставин і поданих доказів.

Хто спадкує за законом: черги спадкоємців і обов’язкова частка

Якщо заповіту немає або він охоплює не все майно, застосовується спадкування за законом — майно переходить до спадкоємців у порядку черговості (статті 1261–1265 Цивільного кодексу України). До першої черги належать діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив, та батьки; до другої — рідні брати і сестри, баба та дід; до третьої — рідні дядько і тітка; до четвертої — особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини; до п’ятої — інші родичі до шостого ступеня споріднення включно та утриманці спадкодавця поза колом попередніх черг. Наступна черга закликається до спадкування, лише якщо спадкоємців попередньої немає, вони не прийняли спадщину або відмовилися від неї.

Незалежно від змісту заповіту закон захищає окремих осіб правом на обов’язкову частку у спадщині (ст. 1241 Цивільного кодексу України) — це малолітні, неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова чи вдівець, а також непрацездатні батьки. Вони мають право на половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом, навіть якщо заповіт залишає їм менше. Це право не залежить від волі заповідача.

Заповіт: коли він діє і коли його можна оскаржити

Заповіт — особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті, яке має відповідати вимогам щодо форми та порядку посвідчення. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, посвідчений з порушенням встановленої форми, вважається нікчемним. Крім того, заповіт може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним або не відповідало його справжній волі — наприклад, через тиск, обман чи стан здоров’я, який не дозволяв усвідомлювати значення своїх дій (ст. 1257 Цивільного кодексу України). Оскарження заповіту — судовий спір, у якому потрібно довести конкретну підставу недійсності, а не саму лише незгоду з його змістом.

Заповідач може у будь-який час скасувати чи змінити заповіт; тоді діє останній за часом документ. Навіть якщо заповіт розподіляє все майно між обраними спадкоємцями, право окремих осіб на обов’язкову частку все одно підлягає виділенню — заповіт не може його скасувати.

Борги спадкодавця: у спадщину переходить не лише майно

Спадкоємці, які прийняли спадщину, відповідають не тільки за активи, а й за борги спадкодавця — кредити, розписки, інші зобов’язання, що існували на момент його смерті. Разом з тим відповідальність не є необмеженою: спадкоємець задовольняє вимоги кредитора в межах вартості майна, фактично одержаного у спадщину, а не власним майном понад цю вартість, і якщо спадкоємців кілька, кожен відповідає перед кредитором пропорційно своїй частці, а не солідарно за весь борг (ст. 1282 Цивільного кодексу України). Це правило часто стає вирішальним, коли відомо про значні борги спадкодавця: прийняти можна лише спадщину в цілому — і майно, і борги, вибірково прийняти лише активи закон не дозволяє.

Особливі та складні ситуації

Спадкоємець проживає за кордоном. Це не позбавляє права на спадщину. Заяву нотаріусу можна подати особисто під час перебування в Україні або через представника за довіреністю, посвідченою консулом України чи іноземним нотаріусом з подальшою легалізацією або апостилем. Строк автоматично не подовжується — про доручення представнику варто подбати заздалегідь.

На майно немає документів. Незавершена приватизація квартири, відсутня державна реєстрація права власності на будинок чи земельну ділянку самі собою не позбавляють права на спадщину, але ускладнюють оформлення. Тоді може знадобитися встановлення юридичного факту в суді — наприклад, факту належності майна спадкодавцю або факту родинних відносин, якщо це впливає на чергу спадкування.

Спадщина після загибелі військовослужбовця. Оформлення тут має особливості, пов’язані передусім із підтвердженням факту смерті: якщо відомості ще не внесені до державних реєстрів, факт смерті чи безвісної відсутності може знадобитися встановлювати в судовому порядку. Коло спадкоємців і черговість визначаються за загальними правилами, але підтвердження підстав для відкриття спадщини потребує додаткової уваги до кожного документа.

Що варто врахувати

• Шестимісячний строк відраховується з дня смерті спадкодавця, а не з дня, коли спадкоємець дізнався про смерть чи про своє право, — пізнє звернення до нотаріуса значно ускладнює оформлення.
• Фактичне проживання в квартирі померлого чи оплата комунальних послуг не замінює формальної заяви нотаріусу про прийняття спадщини.
• Прийняти спадщину частково — лише майно без боргів — не можна: рішення стосується спадщини в цілому.
• Усна домовленість між спадкоємцями про розподіл майна без нотаріального чи судового оформлення легко оспорюється.

Як ми допомагаємо

Адвокати бюро супроводжують спадкові справи від першого звернення до нотаріуса до представництва в суді, якщо між спадкоємцями виник спір або строк прийняття спадщини потрібно поновлювати. Ми допомагаємо визначити коло спадкоємців і чергу спадкування, підготувати документи для нотаріуса чи позовну заяву до суду, оцінити підстави для оскарження заповіту або захисту обов’язкової частки. Вартість і строки супроводу залежать від наявності спору між спадкоємцями, кількості об’єктів спадкового майна та потреби у зверненні до суду для встановлення юридичних фактів.