Європол: захист прав і доступ до даних

Європол — агенція Європейського Союзу, що допомагає правоохоронним органам держав ЄС боротися з організованою злочинністю, тероризмом, кіберзлочинами та іншими серйозними злочинами. На відміну від Інтерполу, Європол не публікує повідомлень про розшук для арешту, однак збирає та аналізує великі масиви даних, зокрема персональних. Інформація про людину може потрапити до Європолу навіть тоді, коли вона не є підозрюваною, — як контакт, свідок чи особа, повʼязана з компанією у розслідуванні. Такі дані можуть впливати на поїздки, перевірки, банківські відносини та ділову репутацію. На цій сторінці пояснюємо, як працює Європол, як туди потрапляють дані і як реалізувати право на доступ, виправлення та видалення.

Що таке Європол і як він працює

Європол розташований у Гаазі і є частиною правової системи ЄС. Для людини з України це означає, що її права визначає право ЄС, а не українське законодавство, і захищати їх треба через європейські механізми.

• Європол діє на підставі Регламенту (ЄС) 2016/794, який визначає його завдання, повноваження і правила обробки персональних даних. До Регламенту вносилися зміни, зокрема у 2022 році.
• Європол не проводить арештів і не має власних слідчих повноважень на території держав: він аналізує інформацію, координує спільні операції та підтримує національні органи.
• Дані до Європолу передають держави — члени ЄС, а також треті держави та міжнародні організації, з якими укладено угоди.
• Україна має з Європолом Угоду про оперативне та стратегічне співробітництво, тож українські правоохоронці також обмінюються з ним інформацією.

Як дані потрапляють до Європолу

Важливо, що Європол сам не вирішує, кого вважати підозрюваним: він покладається на оцінку держави чи партнера, які передали дані. Тому захист нерідко полягає в тому, щоб показати, що джерело помилилося або що підстави для зберігання вже відпали. Регламент дозволяє Європолу обробляти дані про кілька категорій людей:

• осіб, яких підозрюють у вчиненні злочину чи участі в ньому, або засуджених за злочини;
• осіб, щодо яких є фактичні підстави вважати, що вони вчинять злочин;
• свідків, потерпілих, контактних та повʼязаних осіб, інформаторів — з додатковими обмеженнями.

Найчастіше дані надходять від національного органу, який веде розслідування: поліції, митниці, податкових органів. Іноді — у межах міжнародних операцій щодо фінансових схем, кіберзлочинності чи контрабанди, де людина опиняється лише через ділові зв’язки. Достовірність таких даних залежить від джерела, тому помилки й застарілі відомості трапляються.

Ваші права за Регламентом 2016/794

Як подати запит

Запит про доступ зазвичай подається через компетентний національний орган держави — члена ЄС за вибором заявника, який передає його до Європолу. Перед відповіддю Європол консультується з державою чи партнером, що надав дані. Якщо Європол відмовляє або обмежує інформацію, людина має право знати про можливість оскарження.

До запиту додають документ, що посвідчує особу, і, за потреби, довіреність на представника. Корисно пояснити, чому людина вважає, що її дані можуть оброблятися: участь у компанії, що фігурує в розслідуванні, затримання чи допит за кордоном, відмова у вʼїзді. Водночас запит не повинен перетворюватися на пояснення по суті справи. Отримавши відповідь, важливо правильно її прочитати: формулювання на кшталт «даних, які можна розкрити, немає» не завжди означає повну відсутність інформації. У такому разі наступним кроком може бути скарга до EDPS, який має право перевірити обробку даних без розкриття їх заявнику.

Нагляд EDPS і зв’язок з іншими системами

Роль Європейського інспектора із захисту даних

Європейський інспектор із захисту даних (EDPS) — незалежний орган ЄС, що наглядає за тим, як Європол обробляє персональні дані. Для людини це означає:

• можна подати скаргу, якщо Європол не відповів, відмовив без підстав або обробляє дані незаконно;
• EDPS може перевірити обробку даних, у тому числі ту, що не розкривається заявнику;
• EDPS може зобов’язати Європол виправити, обмежити чи видалити дані;
• рішення EDPS підлягають оскарженню до Суду Європейського Союзу.

Паралельно національні органи захисту даних держав ЄС контролюють передачу даних від своїх органів до Європолу.

Інші бази даних

Дані Європолу існують окремо від інформації в Інтерполі та Шенгенській інформаційній системі (SIS), але системи можуть перетинатися: та сама подія може породити записи в кількох базах. Тому захист часто потребує комплексного підходу — запитів до кількох органів і узгодженої позиції. Публічний сайт «найбільш розшукуваних у ЄС» відображає лише невелику кількість осіб і не є повним реєстром.

Що варто врахувати

• Європол не є «базою розшуку»: наявність даних не означає підозри, але може впливати на рішення органів держав.
• Відповідь на запит може бути обмеженою — це не завжди означає, що даних немає.
• Запит має бути точним і не містити зайвих пояснень, які можна використати в розслідуванні.
• Видалення даних у Європолі не видаляє їх у національних базах держав, в Інтерполі чи SIS.
• Строки розгляду запитів і скарг вимірюються тижнями й місяцями; закладайте цей час.
• Ніхто не може гарантувати видалення даних: рішення залежить від підстав обробки і позиції джерела.

Як ми допомагаємо

• оцінюємо, чи могли ваші дані потрапити до Європолу і з якого джерела;
• готуємо запит про доступ і визначаємо, через який національний орган його подати;
• складаємо вимоги про виправлення, обмеження обробки чи видалення даних;
• готуємо скаргу до EDPS у разі відмови чи відсутності відповіді;
• координуємо дії щодо інших систем — Інтерполу, SIS, національних баз — і, за потреби, з юристами в країнах ЄС.

Адвокати бюро працюють у Дніпрі, Самарі та онлайн по всій Україні.