Притулок і міжнародний захист як захист від видачі

Міжнародний захист — це статус біженця, додатковий або тимчасовий захист, який держава надає іноземцю чи особі без громадянства, якщо на батьківщині їм загрожує переслідування, катування чи інша серйозна шкода. Питання про захист часто постає саме тоді, коли людину затримали за запитом іноземної держави або оголосили в міжнародний розшук, а кримінальне переслідування має політичний підтекст чи пов’язане з ризиком жорстокого поводження. Отриманий статус — одна з прямо передбачених законом підстав відмовити у видачі. Ризик полягає в тому, що процедура має жорсткі строки, а пропущений день або непослідовні пояснення можуть коштувати відмови. Нижче пояснюємо, як міжнародний захист пов’язаний з екстрадицією, як проходить процедура в Україні, що важливо знати про захист за кордоном і як ми допомагаємо.

Чому статус захисту блокує видачу

В основі лежить принцип невислання (non-refoulement): держава не повинна повертати людину туди, де її життю чи свободі загрожує небезпека. В Україні він закріплений у статті 3 Закону «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»: біженця, особу, яка потребує додаткового захисту, або особу з тимчасовим захистом не можна вислати чи примусово повернути до країни, де їм загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також до країни, де вони можуть зазнати катувань чи нелюдського поводження.

Кримінальний процесуальний кодекс переносить цей принцип у процедуру екстрадиції. Частина друга статті 589 КПК прямо встановлює: особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої її визнано, а також державі, де їй загрожує небезпека за зазначеними ознаками, — крім випадків, передбачених міжнародним договором України.

• Статус біженця — для людини, яка має обґрунтовані побоювання переслідування за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до соціальної групи чи політичних переконань.
• Додатковий захист — коли підстав для статусу біженця немає, але повернення загрожує смертною карою, катуванням, нелюдським поводженням або загрозою життю через насильство під час збройного конфлікту.
• Тимчасовий захист — надається групам людей у разі масового вимушеного прибуття; рішення про нього ухвалює уряд.

Окремо зазначимо: громадянина України не можна видати іншій державі — це гарантує стаття 25 Конституції. Тому механізм міжнародного захисту в Україні стосується насамперед іноземців та осіб без громадянства.

Як проходить процедура в Україні

Заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, займається центральний орган виконавчої влади у сфері біженців (міграційна служба). Основні етапи такі.

• Звернення. Людина, яка законно перетнула кордон, повинна звернутися із заявою протягом п’яти робочих днів. Якщо кордон перетнули незаконно, звертатися потрібно без зволікань (стаття 5 Закону).
• Рішення про оформлення документів. Міграційна служба вирішує, чи приймати заяву до розгляду. Після цього заявнику видають довідку про звернення за захистом.
• Розгляд по суті. Проводяться співбесіди, перевіряються факти та інформація про країну походження. Закон відводить на розгляд два місяці з дня рішення про оформлення документів, але цей строк можуть продовжити.
• Рішення та оскарження. Відмову можна оскаржити до міграційної служби та до суду. Строки на це короткі: закон рахує їх у робочих днях від дня отримання повідомлення (статті 8, 10, 12 Закону). Під час оскарження довідку про звернення за захистом продовжують.

Якщо людина перебуває під екстрадиційним арештом, вона так само може подати заяву про захист. Але поки триває розгляд, рішення про статус ще немає, тому паралельно потрібно вести захист у самій справі про видачу.

Коли у захисті відмовляють

Стаття 6 Закону перелічує випадки, коли людину не можна визнати біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Серед них:

• злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності;
• тяжкий чи особливо тяжкий злочин неполітичного характеру, вчинений за межами України до прибуття з метою отримати захист;
• дії, що суперечать меті та принципам ООН;
• людину вже визнали біженцем в іншій країні;
• до прибуття в Україну людина перебувала в третій безпечній країні (крім передбачених законом винятків).

На практиці найчастіше спірним стає питання, чи є переслідування політичним, чи мова про звичайне кримінальне обвинувачення. Тому важливо пояснити, чому справа насправді має політичне підґрунтя або чому ризик катувань реальний, і підтвердити це доказами. Самих слів для цього замало.

Міжнародний захист за кордоном

Якщо людина перебуває в іншій державі, питання притулку вирішують за законами цієї держави. Більшість європейських країн є учасницями Конвенції про статус біженців 1951 року та Європейської конвенції з прав людини, тому принцип невислання там теж діє. Загальні орієнтири такі:

• заяву про притулок подають до компетентного органу держави перебування — часто вже на кордоні або одразу після прибуття;
• у межах ЄС відповідальність за розгляд заяви розподіляють між державами за спеціальними правилами, тому важливо, де саме людина подала заяву вперше;
• якщо видача чи висилка загрожує катуванням, окрім національних процедур можна просити Європейський суд з прав людини про тимчасові заходи (правило 39 Регламенту Суду);
• наявність статусу в одній державі не означає автоматичного захисту в всіх інших, а запит на розшук може й далі діяти в міжнародних базах.

У закордонних процедурах ми працюємо разом з місцевими адвокатами. Ми готуємо документи щодо української частини справи, правову позицію щодо ризиків і зв’язок із процедурами в міжнародних організаціях.

Що варто врахувати

• Строки звернення та оскарження короткі. Заяву про захист варто подавати якомога раніше, а не чекати рішення про видачу.
• Пояснення на першій співбесіді мають важливе значення: суперечності між ними та пізнішими поясненнями часто стають підставою для відмови.
• Докази ризику (документи про переслідування, звіти міжнародних організацій про країну, медичні документи) збирають заздалегідь.
• Статус захисту не скасовує кримінального переслідування як такого: держава може передати провадження або розслідувати справу на своїй території (частина третя статті 589 КПК).
• Процедуру видачі та процедуру захисту ведуть різні органи, тому позиції в обох мають бути узгоджені.
• Ні статус, ні відмова у видачі не гарантовані: рішення ухвалюють компетентні органи та суди на підставі конкретних фактів.

Як ми допомагаємо

Адвокати бюро оцінюють, чи є у вашій ситуації підстави для міжнародного захисту і як він співвідноситься із запитом про видачу. Ми готуємо заяву та пояснення, супроводжуємо співбесіди в міграційній службі, збираємо докази ризику, оскаржуємо відмови в адміністративному та судовому порядку. Паралельно захищаємо вас у справі про екстрадицію: беремо участь у розгляді питань про арешт, подаємо заперечення проти видачі та за потреби звертаємося до міжнародних механізмів. Працюємо в Дніпрі, Самарі та онлайн по всій Україні. Якщо вас затримали або ви дізналися про запит про видачу, зверніться до нас якомога раніше: у цих справах вирішальним часто стає час.