Прийняття спадщини

Смерть родича не робить спадкоємця власником його майна автоматично — спадщину потрібно прийняти у визначений законом спосіб і строк. Пропустити цей строк легко: у перші місяці після втрати рідко хто думає про звернення до нотаріуса. Прийняття спадщини — один із напрямів спадкового права і охоплює визначення кола спадкоємців за заповітом або за законом, подання заяви нотаріусу чи підтвердження спільного проживання зі спадкодавцем, а за потреби — поновлення пропущеного строку в суді.

Строк шість місяців: з якого дня він рахується

Для прийняття спадщини закон встановлює строк шість місяців (ст. 1270 ЦКУ), який починається з дня відкриття спадщини — тобто з дня смерті спадкодавця, а не з дня, коли спадкоємець дізнався про спадщину чи зміг зайнятися оформленням документів. Це поширена помилка: родичі, які довго не спілкувалися зі спадкодавцем або дізналися про його смерть із запізненням, усе одно рахують строк від дати смерті. Якщо в межах цього строку спадкоємець не подав заяву нотаріусу і не проживав разом зі спадкодавцем, вважається, що спадщину він не прийняв.

Два способи прийняття: заява нотаріусу і фактичне проживання

Цивільний кодекс передбачає два способи прийняття спадщини. Перший — подати нотаріусу за місцем відкриття спадщини письмову заяву; особисто, поштою або через представника. Другий — не подавати заяву взагалі, якщо спадкоємець на день смерті спадкодавця постійно проживав разом із ним: тоді прийняття презюмується, доки він сам не подасть заяву про відмову (ст. 1268 ЦКУ). Факт спільного проживання підтверджують реєстрацією місця проживання, а за її відсутності — іншими доказами, іноді через суд. Коли спадкоємців кілька і не всі проживали зі спадкодавцем, тим, хто не проживав, заяву нотаріусу подавати потрібно обов’язково.

Черги спадкування за законом

Якщо заповіту немає або він охоплює не все майно, спадкування відбувається за законом — у порядку черговості (ст. 1261–1265 ЦКУ). Першими закликаються діти спадкодавця, той із подружжя, хто його пережив, та батьки. Далі — брати і сестри, баба і дід; потім — тітки і дядьки; далі — інші родичі до шостого ступеня споріднення включно. Кожна наступна черга набуває право спадкувати лише за відсутності спадкоємців попередньої, усунення їх від спадкування чи відмови від неї. Спадкоємці однієї черги успадковують у рівних частках.

Якщо строк пропущено: згода спадкоємців або поновлення судом

Пропущений шестимісячний строк не завжди означає втрату спадщини. Перший шлях — письмова згода спадкоємців, які вже прийняли спадщину: тоді нотаріус видає новому спадкоємцю свідоцтво без звернення до суду. Другий, коли такої згоди немає, — позов про визначення додаткового строку; суд поновлює його, якщо визнає причини пропуску поважними (ст. 1272 ЦКУ). Перелік поважних причин закон не встановлює — це оцінює суд з урахуванням обставин справи.

Відмова від спадщини та її наслідки

Відмовитися від спадщини можна протягом того самого строку, що й прийняти її, — шести місяців з дня відкриття спадщини (ст. 1273 ЦКУ), заявою нотаріусу. Як і прийняття, відмова не може бути частковою: не можна відмовитися лише від боргів, залишивши собі майно. Відмовитися можна на користь конкретного спадкоємця або без такого визначення — тоді частка переходить до спадкоємців тієї самої черги пропорційно. Подану заяву можна відкликати протягом того самого строку.

Борги спадкодавця переходять у межах вартості майна

Разом із майном у спадщину переходять і борги спадкодавця. Відповідальність спадкоємця обмежена: він відповідає за боргами лише в межах вартості одержаного майна, а не власним майном понад цю вартість (ст. 1282 ЦКУ). Якщо спадкоємців кілька, кожен відповідає пропорційно своїй частці. Тому навіть коли відомо, що борги можуть перевищувати вартість майна, прийняття спадщини не створює ризику для власного майна спадкоємця понад отримане.

Спадкоємець за кордоном: довіреність, апостиль, консульство

Постійне проживання за кордоном не позбавляє права на спадщину і не є підставою пропустити строк. Заяву нотаріусу можна подати через представника за довіреністю, оформленою консулом України в країні перебування спадкоємця, або іноземним нотаріусом із подальшим апостилюванням чи консульською легалізацією — залежно від договору між Україною та відповідною країною. Довіреність має чітко визначати повноваження: подати заяву, отримати свідоцтво, зареєструвати право власності. Переклад документів засвідчується нотаріально.

Немає документів на майно: свідоцтво і реєстрація

Відсутність правовстановлюючих документів на майно спадкодавця — поширена ситуація, особливо коли майно набуте десятиліття тому або приватизація не завершена. Сама собою вона не позбавляє права на спадщину, але ускладнює оформлення: документи доводиться відновлювати або встановлювати факт у суді. Після спливу шестимісячного строку нотаріус видає спадкоємцям свідоцтво про право на спадщину, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на майно, що підлягає реєстрації.

Що варто врахувати

• Строк рахується з дня смерті спадкодавця незалежно від того, коли спадкоємець дізнався про спадщину.
• Спільне проживання звільняє від заяви нотаріусу, але цей факт краще підтвердити заздалегідь — реєстрацією місця проживання чи іншими документами.
• Прийняття і відмова не можуть бути частковими: не можна прийняти майно і водночас відмовитися від боргів.
• Поновлення строку через суд не гарантоване — поважність причин пропуску суд оцінює окремо в кожній справі.

Як ми допомагаємо

Адвокати бюро супроводжують прийняття спадщини від визначення кола спадкоємців і подання заяви нотаріусу до отримання свідоцтва про право на спадщину й реєстрації майна. За потреби готуємо позов про поновлення пропущеного строку, оформлюємо документи для спадкоємців за кордоном і допомагаємо встановити юридичні факти, коли документів на майно бракує. Вартість супроводу залежить від кількості спадкоємців, наявності спору між ними та міжнародної складової у справі.

Прийняття спадщини часто супроводжується питаннями про заповіт та про поділ спадкового майна між кількома спадкоємцями.