Міжнародне право

Міжнародне право стає особистою проблемою тоді, коли людину затримують на кордоні через запис в Інтерполі, коли іноземна держава просить її видати, коли їй відмовляють у вʼїзді до Шенгену або коли під санкції потрапляє бізнес. У таких ситуаціях одночасно діють норми кількох держав і правила міжнародних організацій, а помилка в одній із них може коштувати свободи, майна чи можливості подорожувати. Головний ризик — діяти навмання: подати запит не туди, пропустити строк або дати пояснення, яке потім використають проти вас. На цій сторінці ми коротко описуємо основні напрями практики бюро і пояснюємо, що означає кожен механізм для людини. Детальніше про кожну послугу — на окремих сторінках розділу.

Міжнародний розшук: Інтерпол, Європол, SIS

Міжнародний розшук — це не одна база даних, а кілька незалежних систем, кожна зі своїми правилами і своїм порядком захисту.

• Інтерпол — міжнародна організація кримінальної поліції, через яку держави обмінюються інформацією та повідомленнями (найвідоміше — «червоне повідомлення» про розшук для арешту й видачі). Діяльність Інтерполу обмежена його Статутом: організація не має права втручатися у справи політичного, військового, релігійного чи расового характеру. Контроль за законністю обробки даних здійснює незалежна Комісія з контролю за файлами Інтерполу (CCF).
• Європол — агенція Європейського Союзу з питань співпраці правоохоронних органів. Вона аналізує інформацію від держав ЄС і партнерів. Україна має з Європолом угоду про оперативне та стратегічне співробітництво. Права людини щодо її даних визначає Регламент (ЄС) 2016/794, а нагляд здійснює Європейський інспектор із захисту даних (EDPS).
• Шенгенська інформаційна система (SIS) — спільна база держав Шенгенської зони. У ній можуть бути сповіщення про арешт для видачі, про відмову у вʼїзді чи про приховані перевірки. Саме запис у SIS найчастіше стає причиною відмови у візі або недопуску на кордоні.

Записи в цих системах можуть існувати незалежно: видалення в одній не означає автоматичного видалення в інших.

Екстрадиція та Європейський ордер на арешт

Екстрадиція (видача) — передача особи державі, яка хоче притягнути її до кримінальної відповідальності або виконати вирок. В Україні порядок видачі встановлює глава 44 Кримінального процесуального кодексу (КПК). Важливі гарантії:

• громадянина України не може бути видано іншій державі — це пряма заборона статті 25 Конституції України і підстава для відмови у видачі за статтею 589 КПК;
• після затримання особи, яку розшукує іноземна держава, до неї може бути застосовано тимчасовий арешт (до 40 діб або інший строк за міжнародним договором — ст. 583 КПК), а після надходження запиту — екстрадиційний арешт, який не може тривати більше 12 місяців (ст. 584 КПК);
• у видачі відмовляють, зокрема, якщо минули строки давності, діяння не карається позбавленням волі за законом України або видача суперечить міжнародним зобовʼязанням України (ст. 589 КПК);
• рішення про видачу можна оскаржити до слідчого судді (ст. 591 КПК).

Європейський ордер на арешт (ЄОА) — спрощений механізм передачі осіб між державами ЄС, заснований на Рамковому рішенні 2002/584/JHA. Україна не є учасницею цього механізму, але ЄОА має значення для українців, які перебувають у країнах ЄС: там передача відбувається швидше, ніж класична екстрадиція, а підстави для відмови вужчі.

Притулок і статус біженця

Якщо людині на батьківщині загрожує переслідування, вона може просити про захист. В Україні це регулює Закон «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Для справ про видачу це має пряме значення:

• особу, яка має статус біженця або додатковий захист, не можна видати державі, від переслідування якої вона рятується (ч. 2 ст. 589 КПК, ст. 3 зазначеного Закону);
• поки заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, розглядається чи оскаржується, рішення про видачу ухвалити не можна (ч. 4 ст. 590 КПК).

Водночас подавати таку заяву треба обґрунтовано: формальне звернення без реальних підстав не дає тривалого захисту.

Європейський суд з прав людини

Якщо національні засоби захисту вичерпані або неефективні, можна звернутися до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) з індивідуальною заявою (ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). У міжнародних справах найчастіше йдеться про:

• ст. 3 Конвенції — заборону катувань і нелюдського поводження, зокрема ризик такого поводження після видачі;
• ст. 5 — право на свободу, зокрема законність і тривалість екстрадиційного арешту;
• ст. 6 — право на справедливий суд;
• ст. 8 — повагу до приватного і сімейного життя.

У невідкладних випадках, коли видача чи депортація загрожує непоправною шкодою, ЄСПЛ може застосувати тимчасові заходи за правилом 39 Регламенту Суду — наприклад, попросити державу не видавати особу до розгляду справи.

Санкції та інвестиційні спори

Санкції — обмеження, які держава чи міжнародне обʼєднання застосовує до осіб і компаній: блокування активів, заборона операцій, обмеження вʼїзду. В Україні їх застосовують за Законом «Про санкції»: рішення ухвалює Рада національної безпеки і оборони, а в дію його вводить указ Президента. Законність таких указів перевіряє Верховний Суд за правилами статті 266 Кодексу адміністративного судочинства. Окремі режими діють у ЄС (рішення Ради ЄС, які оскаржуються до Загального суду ЄС) та у США (списки OFAC з власною адміністративною процедурою виключення).

Інвестиційні спори виникають, коли держава порушує права іноземного інвестора: експропріює майно, змінює правила гри, відмовляє у захисті. Такі спори часто розглядаються не в національних судах, а в міжнародному арбітражі на підставі двосторонніх інвестиційних угод.

Що варто врахувати

• Запис в Інтерполі, SIS і національний розшук — різні речі; кожну систему перевіряють і оскаржують окремо.
• Не їдьте за кордон «щоб перевірити», чи є ви в розшуку: перевірка на кордоні може закінчитися затриманням і екстрадиційним арештом.
• Видалення даних у міжнародній базі не скасовує кримінального провадження в країні, яка їх внесла, і навпаки — тому часто потрібні паралельні дії.
• Строки в цих справах короткі: години після затримання, десять днів на оскарження рішення про видачу (ст. 590 КПК), обмежений строк на звернення до ЄСПЛ.
• Будь-які пояснення правоохоронцям чи міжнародним органам краще давати після консультації з адвокатом.
• Жоден юрист не може гарантувати результат: рішення ухвалюють незалежні органи, але якісна підготовка суттєво впливає на шанси.

Як ми допомагаємо

Адвокати бюро працюють із міжнародними справами від першої консультації до остаточного рішення:

• оцінюємо ситуацію і встановлюємо, в яких системах можуть бути ваші дані;
• готуємо запити й скарги до CCF Інтерполу, Європолу, компетентних органів країн Шенгену;
• захищаємо в екстрадиційних провадженнях в Україні: від затримання до оскарження рішення про видачу;
• супроводжуємо звернення про захист (статус біженця, додатковий захист);
• готуємо заяви до ЄСПЛ, зокрема термінові клопотання про тимчасові заходи;
• консультуємо щодо санкцій та інвестиційних спорів, координуємо роботу з іноземними юристами.

Ми працюємо в Дніпрі, Самарі та онлайн по всій Україні. Зверніться до нас до того, як ухвалювати рішення про поїздку чи давати пояснення, — так у вас буде більше варіантів захисту.